Сороковка (Харьковский район) Посмотреть на карте
| Страна | Украина |
| Область | Харьковская |
| Район | Харьковский |
| Сельский совет | Ольховский |
| Телефонный код | +380 57 |
| Почтовый индекс | 62430 |
| Площадь | 11,32 км² |
| Основан | 1923 |
| КОАТУУ | 6325184005 |
| Автомобильный код | AX / 21 |
| Часовой пояс | UTC+2, летом UTC+3 |
| Координаты | Координаты: 50°00′06″ с. ш. 36°32′21″ в. д. / 50.001667° с. ш. 36.539167° в. д. (G) (O) (Я)50°00′06″ с. ш. 36°32′21″ в. д. / 50.001667° с. ш. 36.539167° в. д. (G) (O) (Я) |
| Население | 457 человек (2001) |
| Плотность | 40,370 чел./км² |
Сороковка (укр. Сороківка, англ. Sorokivka) — село, Ольховский сельский совет, Харьковский район, Харьковская область.
Код КОАТУУ — 6325184005. Население по переписи 2001 года составляет 457 (200/257 м/ж) человек.
Достопримечательности
- Братская могила советских воинов. Похоронено 137 воинов.
- Братская могила советских воинов. Похоронено 4 воина.
История
- 1923 — дата основания.
Географическое положение
Село Сороковка находится на берегу реки Роганка, выше по течению на расстоянии в 1 км расположено село Верхняя Роганка, ниже по течению примыкает село Ольховка.
в селі Сороківка мали маєтності:
Афанасьєв Федір Олексійович 1773 року народження. Прапорщик Чугуївського уланівського полку. На службі стояв з 1790 року, в відставку вийшов с 1816 року. Нагороджений орденом «Святого Георгія» і «Святої Анни», медалями в пам’ять про війну 1812 – 1814 років. Тобто про війну з Наполеоном. В селі Сороківка мав свій будинок.
Татаринов Яків Дмитрович з дворян, капітан. Службу починав рядовим Чугуївського полку в 1800 році в відставці з 1820 року. Кавалер двох орденів «Святої Анни – ІУ». В селі Сороківка поселився в 1831 році. Дружина була Афілія Миколаївна.
КРИЦИН Юхим Микитович – полковник. Кавалер орденів «Свята Анна» 2 та 4 степенів, нагороджений золотою шаблею з написом «За мужність», мав алмазні знаки. В селі Сороківка мав свій будинок.
Ковалевський Юрій мав маєтності в селі Сороківка, площею 24 десятини. Кандидат Харківського повіту (мабуть йшлося про посаду предводителя дворянства). (Інформація для досліджень).
Алєксандров Михайло Дмитрович – ротмістр, маєтності в селі Сороківка.
Про нього більше нічого не сказано.
20 грудня 1872 року в селі Сороківка, в сім’ї селянина народився Стефан (по інших даних Степан) Данилович Барсуков. Розшукати подробиць його життя в селі не вдалося. Але відомо, що вчився на чоботаря, співав в хорі церкви. Мав унікальний ліричний голос. На його спів звернула увагу княгиня ( прізвище княгині знайти не вдалося), яка відправила Стефана Даниловича до Італії вчитися співу. Також він навчався вокалу в Московському музикально – драматичному училищі, в класі С.Біжевича. У 1893 році закінчив Московську консерваторію. В 1901 році відбувся його дебют на сцені Великого театру. З 1902 по 1912 соліст театру. Також з 1898 по 1921 року професор Московської консерваторії. Був одружений на Тарасович Адель Конрадові, полячці. Мав трьох дочок Галі, Валентину та Олександру.
Його дружина, як і він, закінчила консерваторію. Була солісткою Великого театру. В 1909 році відкрила в Галичі музикальну школу. Школа була платною. Стефан Дан
В ході Вітчизняної війни 1812 року прийняли участь всі Слобідські полки. Стратегічна кіннота відроджувалася вже в ході війни. До цього процесу активно залучалися найкращі кавалеристи Слобідських українських полків. Вони відрізнилися завзятими кавалерійськими атаками в перший період війни, а потім з початком позиційної війни кавалерія опинилася в окопах поруч із піхотою. В Україні ополчення було козацьке й селянське. До кінних козацьких полків, які за своєю структурою були подібними до кавалерійських частин регулярної армії, закликалися люди козацького стану і не на основі рекрутського набору, а на вільну козацьку службу.
Чугуївські полки в цій війні покрили себе славою, багаторазовими прикладами сміливості і героїзму. В 1813 році полк був нагороджений Георгіївськими штандартами з написом: «За отличие при поражении и изгнании неприятеля из пределов России 1812 г.».
Беручи участь в Вітчизняній війні Чугуївські козаки заслужили «пожалованное Высочайшее знамя» яке і до цього часу зберігається в Чугуївському міському соборі.
В 1817 році прийшло «повеление о прекращении деятельности войсковой канцелярии и о переведении Чугуевского полка на положение военного поселения с упразднением казачьего звания у полковых и поселенных чинов».
Разом з тим козакам була «пожалована Высочайшая грамота», в якій було сказано про тяготи воєнного життя та перечислювалися основи для поселення полків. В заключній частині вказувалося на те, що входження Чугуївського полку в загальний склад військових поселень робиться як нагорода за їхні заслуги.
Розселення йшло поступово. І в 1824 році були заселені наші землі. Так почалася історія села Сороківка.
Сороківка
З архівних даних відомо:
Дата події: Назва події
1824
Сороківка Зміївського повіту Харківської волості.
Сороковка при Роганці заселена вивезеними з місць,
ві
у селі Сороківка проживав із сім’єю священник, високоосвічена людина - Пономарьов Іван Тимофійович. Він мав за дружину Агрипину Іванівну (20.06.1853 року народження), сестру Яворницького Д.І. видатного українського історика, археолога, етнографа фольклориста і письменника. Дмитро Іванович дуже поважав і шанував свого зятя. В сім’ї Пономарьових любили Дмитра Івановича, і кожен його приїзд для них був святом.
Також відомо, що у Понамарьових були діти: Ганна, Олександра, Тетяна і Борис. В 1897 році Яворницький приїздить до Сороківки провідати своїх рідних: матір, сестру, племінників, зятя. Це була його остання зустріч з зятем Іваном. Цього ж року Понамарьов Іван помер. Його дружина з матір’ю та дітьми переїхала до слободи Береки. (стаття «Яворницький у стосунках з батьками»)